Релігія філософія наука мораль політика право та ін як форми суспільної свідомості

Что такое Релігія філософія наука мораль політика право та ін як форми суспільної свідомості и что это означает?, подробный ответ и значение читайте далее, после краткого описания.

Ниже представлен реферат на тему Релігія філософія наука мораль політика право та ін як форми суспільної свідомості, который так же можно использовать как сочинение.

Данную работу вы можете скачать бесплатно ниже по ссылке, но если вам нужен реферат, сочинение, изложение, доклад, лекция, проект, презентация, эссе, краткое описание, биография, контрольная, самостоятельная, курсовая, экзаменационная или дипломная работа, с вашими конкретными требованиями, вы можете заказать её выполнение у нас в короткие сроки и недорого.

Мы команда учителей и репетиторов со стажем работы более 20 лет. За это время нами проверено и написано более 100 000 разнообразных работ и тестов. Поверьте нам, мы знаем как удивить вашего учителя или приёмную комиссию, с нами вы обречены на получение отличной оценки. Удачи вам в учёбе!

Міністерство освіти і науки України

Луцький державний технічний університет

Кафедра філософії

РЕФЕРАТ

На тему:

Релігія, філософія, наука, мораль, політика, право та ін. як форми суспільної свідомості

Підготував: студент групи МО-12

Сидун Олексій

Перевірила: Гітун Н.І.

Луцьк

2002

ПЛАН:

1. Вступ.

2. Форми суспільної свідомості:

А) наука і мистецтво;

Б) мораль і політико-правова свідомість;

В) релігія і філософія.

Творча сила свідомості, її зв’язок із буттям по-різному проявляються в її різних формоутвореннях, вивчення і свідоме управління якими передбачає зведення цих формоутворень у певну систему. Доцільним методом для досягнення цієї мети може бути відповідне структурування свідомості, тобто виокремлення елементів свідомості і встановлення зв’язків між ними. Вчені звертають увагу на розмаїття свідомості, складні характеристики багатьох її формоутворень, особливості її форм і рівнів. Водночас у структурі свідомості мають місце такі її прояви, які не належать ні до форм свідомості, ні до її рівнів. Наприклад, вірування, точніше віра як феномен свідомості, але не в її релігійному контексті, а як певна установа свідомості на визнання істинним, гідним наслідуванням певного духовного явища.

У структурі суспільної свідомості провідне місце належить її формам. Саме через них здійснюється включення ідеальних компонентів людської життєдіяльності в соціальні процеси, точніше за їх допомогою (форм суспільної свідомості) ця свідомість стає реальним компонентом суспільного буття. До форм свідомості належать політична і правова свідомість, мораль, мистецтво, релігія, філософія і наука. Кожна з цих форм вивчається спеціальними науками: політологією, етикою, естетикою тощо. Щодо філософії, то перед нею стоїть завдання з’ясування природи форми як такої.

Постійні й обов’язкові моменти діяльності як елементи суб’єкт-об’єктного зв’язку „випливаються” у форми свідомості у вигляді ідеального відображення об’єкт-суб’єктних умов діяльності й способів їх суспільного відтворення. Щодо умов, які представлені у формах свідомості, то перша з них полягає у відтворенні самого об’єкта, що здійснюється, перш за все, засобами науки.

Ідеальне знання практично виявлених властивостей об’єкта, яке здійснюється засобами науки, є необхідною умовою діяльності. Отже, наука як форма суспільної свідомості постає одним із суттєвих компонентів структури суспільної свідомості. Для здійснення діяльності одного ідеального відображення суб’єкт-об’єктного зв’язку у формі науки недостатньо. Взаємодія людини зі світом супроводжується різними емоційними станами, які одночасно є, і результатом і умовою діяльності. Ці стани утворюють той емоційно-почуттєвий фон, на якому відбувається будь-яка практична дія людини.

Конденсація чуттєвих образів, емоційних станів, їх передача від одного покоління до іншого відбувається за допомогою мистецтва , яке виступає ще однією з форм суспільної свідомості. В ній ідеально знятий один із моментів людської діяльності, без якого неможливе її здійснення.

Наука і мистецтво супроводжують діяльність з боку взаємодії суб’єкта з об’єктом, у яких знаходить відображення сам об’єкт через призму його освоєння суб’єктом. Проте духовне забезпечення умов діяльності не обмежується ідеальним зняттям об’єкта у формі науки і мистецтва. Виразом суспільної природи діяльності постає необхідність її регуляції з боку міжсуб’єктних відносин засобами моралі, політики, права.

Люди – інтегровані одиниці соціуму, в який вони об’єднуються за допомогою моральних і політико-правових ругулятивів. Отже, політика, право і мораль постають умовами матеріально-перетворюючої діяльності, з приводу здійснення яких утворюються і певні відносини. Відтворення цих відносин через відображення відбувається і в таких формах свідомості, як мораль і політико-правова свідомість.

Політико-правова свідомість відображає суб’єкт-об’єктні відносини одного виду (між класами, громадянами і суспільством тощо), єдина її інституційна форма (політична і правова свідомість має своїм основним гарантом силу держави). Мораль і політико-правова свідомість розрізняються між собою як форми свідомості, хоч обидві належать до регуляції міжсуб’єктних відносин як необхідної умови діяльності. Адже мова йде про різні зрізи міжсуб’єктних відносин: мораль регулює відносини людина-суспільство, політико-правова свідомість – відносини людина-політико-правовий інститут. Отже, йдеться про різні рівні самого суб’єкта, що суттєво позначається і на характері відносин між ними. У цих форм свідомості різні предметні й інституційні втілення.

Специфіка людської діяльності, її соціальний характер передбачають співвідношення діючого суб’єкта з об’єктом не лише крізь призму його певної дії, оскільки для її здійснення необхідне ретроспективне і перспективне бачення взаємодії суб’єкта з об’єктом.

Соціальний суб’єкт – людина – в діяльності співвідносить себе з минулим, сучасним і майбутнім, з об’єктивним і суб’єктивним (людським світом) у

цілому як частка, як одиничне буття цілісного, загального соціуму. Цей зв’язок представлений у таких формах свідомості, як релігія і філософія .

Незважаючи на деяку спільність (ідеальне відображення зв’язку людина-світ), релігія і філософія постають різними формами свідомості за характером і способом відображення дійсності, соціальними функціями, а також за тими життєво орієнтуючими людину началами, що містяться в них. Якщо „...релігія є ні чим іншим, як фантастичним відображенням у головах людей тих зовнішніх сил, які панують над ними в їх повсякденному житті, - відображенням, у якому земні сили набирають форму неземних”, то філософія , що спирається на досягнення людської практики і духовне осягнення світу, прагне в раціональній формі відобразити реальні зв’язки людини і світу, що нею перетворюється.

Таким чином форми суспільної свідомості є ідеальним оформленням матеріально-практичного змісту діяльності. В них відображені в ідеальній формі різні компоненти суб’єкт-об’єктного зв’язку. Ідеально фіксовані у формах свідомості, ці компоненти перетворюються в соціальні умови здійснення діяльності кожного наступного покоління людей, стають її ідеальним забезпеченням.

ЛІТЕРАТУРА:

- І.В.Бичко. Філософія – К., 1991.

- Філософія /за ред. Г.А.Заїченка – К., 1995.

- Філософія /за ред. І.Ф.Надольного – К.,1997.

Похожие материалы

Гегелевский феномен современности, или Насколько Гегель близок к модерну
Спекулятивная онтология Гегеля как один из важнейших теоретических результатов его критики
Сознание, его происхождение и сущность возможные интерпретации
Московский государственный лингвистический университет Факультет экономики и права Реферат по
Проблема индивидуального и надиндивидуального сознания в философии
Характеристика понятия сознание в философии. Проблема сознания как одна из самых трудных и
Проблема свободы: фаталистический и волюнтаристский подходы к ее решению
Свобода как одна из философских категорий, ее основные характеристики и трансформация в процессе
Научные, философские и религиозные картины мира
Министерство образования и науки Российской Федерации Федеральное агентство по образованию